Місцевий прикордонний рух

Місцевий прикордонний рух - це форма спрощення перетину кордону для громадян двох країн, які проживають на прикордонній території. В рамках місцевого прикордонного руху мешканці прикордонних територій можуть регулярно перетинати спільний кордон, щоб перебувати в прикордонній зоні іншої країни без необхідності отримання візи. Такі поїздки можуть здійснюватися з соціальних, культурних або сімейних причин, а також з законних економічних причин (але не в якості оплачуваної діяльності).

Мешканці прикордонної території - це особи, які мають документально підтверджене місце постійного проживання на прикордонній території щонайменше 3 роки, а також їхні подружжя та діти (повнолітні та неповнолітні), які перебувають на їхньому утриманні.

Наразі діють угоди про місцевий прикордонний рух між Польщею та:

• - Україною - прикордонна територія охоплює 30 км від спільного кордону;
• - Калінінградською областю - всі мешканці Калінінградської області можуть скористатися перевагами місцевого прикордонного руху з російського боку та мешканці значної частини Поморського та Вармінсько-Мазурського воєводств з польського боку.

Також ведуться дискусії щодо запровадження місцевого прикордонного руху з Білоруссю.

Підставою для перетину кордону в рамках місцевого прикордонного руху є наявність документа, який називається дозволом.

Дозвіл видається

• - українцям - польським консулом у Львові та Луцьку;
• - росіянам - консулом Республіки Польща в Калінінграді;

Особа, яка перетинає кордон на підставі дозволу на місцевий прикордонний рух, може перебувати в визначенних прикордоних зонах до 60 днів одноразово для українців і 30 днів для росіян з дати в'їзду, але загальний термін перебування не може перевищувати 90 днів протягом кожних шести місяців з дати першого в'їзду. Кордон можна перетинати стільки разів, скільки потрібно за наявності дозволу.

Для отримання такого дозволу необхідно подати до консульства заяву, в якій мають бути викладені причини частого перетину кордону в режимі місцевого прикордонного руху. До заяви слід додати:

• - 2 фотографії відповідно до вимог;
• - дійсний проїзний документ
• - документ, що підтверджує постійне проживання в прикордонній зоні (наприклад, внутрішній паспорт або довідка про постійне проживання, видана компетентними державними органами)
• - документ, що підтверджує причини частого перетину кордону.

Плата за прийняття та розгляд заяви про надання дозволу становить 20 євро. Інваліди, пенсіонери та діти до 18 років у випадку України та до 16 років у випадку Росії звільняються від сплати збору.

Перший дозвіл видається на строк до двох років, але не довше строку дії проїзного документа.